Аспірин. Що ми знаємо про нього?

З тарий і добрий... Чи це так? Написав і сам себе перевіряю ще раз. Те, що "старий" – це безперечно. Мало того, що цей препарат знає кожен з нас практично з народження, так і те, що фактично ацетилсаліцилова кислота, яка є його діючою речовиною, стала першою субстанцією синтетичної, з якої стали виробляти таблетки на промисловій основі. А от чи "добрий"?.. Про це ми з вами поговоримо в цій та наступних статтях. Я думаю, що вона в мене вийде не одна, аж надто багато інформації я знайшов про аспірину в інтернет-і друкованих виданнях.

Екскурс в історію

І так почнемо свій екскурс в історію. А заглиблюватися в неї доведеться років десь на 3500 тому . Коли було знайдено і розшифровано єгипетські папіруси, то німець Георг Еберс побачив на них опис майже дев'ятисот рецептів лікування різних захворювань. Серед них був і метод лікування відваром кори верби або листя мирта, що застосовувалися при ревматизмі (який зараз по-науковому називається "лихоманка гостра ревматична", не більше - не менше) та радикуліті. "Батько медицини" Гіппократ , який жив у V - IV ст. до нашої ери в давній Греції, рекомендував цей же відвар при лихоманці та болісних пологах.

Верба (Salix)

До речі, про вербу... Не просте це дерево, як може здатися на перший погляд. Сам Леонардо да Вінчі використав геральдичний образ цієї рослини для свого герба, а пізніше застосував його для емблеми Академії, яку він очолював. Не зайвим буде згадати і те, що саме слово вінчі позначає вінок із сплетених вербових гілок.

Але повернемося до медичних властивостей цієї рослини. Аборигени Північної Америки, індіанці племені чероки, що жили по схилах південних Аппалачів, також застосовували кору верби з лікувальною метою.

А до середини вісімнадцятого століття гарячі відвари з кори верби стають панацеєю від епідемій грипу та застудних захворювань. У цей час її лікувальні властивості цікавлять преподобного вікарію з Оксфордшира Едмунда (за деякими даними Едварда) Стоуна, Який на засіданні Королівського товариства Англійської академії наук робить доповідь, скажімо сучасною мовою, "про виконану роботу" і інформує про зцілення від лихоманки, що бушувала в його селі, відваром кори білої верби (латиною - Salix Alba). До речі, є відомості, що десь у цей час у чудодійний відвар почали додавати настоянку маку. У принципі це вже можна назвати сучасним комбінованим препаратом. Так що вже до початку ХІХ століття в Європі знали, що є препарат, який допомагає боротися з симптомами лихоманки та проявами болю.

Дослідження вчених ХІХ століття

Німецький вчений з Мюнхена Йоган Бюхнер вирішив дослідити кору верби і вперше в 1828 році екстрагував речовину, яка отримала назву "саліцин" (від латинського найменування рослини). Проходить ще трохи часу і зусиллями хіміків з Німеччини Карла Якоба Ловіг та Італії Рафаеля Піріа з'являється саліцилова кислота, а трохи пізніше синтезується саліцилат натрію, який рекомендується як жарознижувальний, протиревматичний та антиподагричний засіб. Однак воно має серйозні недоліки, володіючи потужними побічними ефектами - сильним болем у животі і виснажливою нудотою.

Продовження слідує